Russian (CIS)Ukrainian (UA)

| Друк |

Герпесвірусна інфекція – інфекційний процес, збудником якого є вірус простого герпесу (ВПГ) (родина Herpesviridae). «Герпес» із грецької мови - підкрадатися.

Герпесвірусна інфекція передається при тісному контакті із хворою людиною статевим, повітряно-краплинним, трасплацентарним (зараження плода), траскутанним (через шкіру) шляхом.

Поширеність герпесвірусної інфекції у нашій країні становить 75 - 95 % дорослого населення.

Вірус простого герпесу є ДНК-вмісним вірусом.
ВПГ вражає шкіру й слизові оболонки, центральну нервову систему й рідко – внутрішні органи. Інкубаційний період (період від зараження до клінічних проявів) - від 2 днів до місяця (в середньому - один тиждень).

Характерною особливістю ВПГ є безсимптомний (прихований) перебіг захворювання (20% випадків), коли протягом всього життя людини вірус герпесу в неактивному стані перебуває у спинномозкових вузлах. Стертий перебіг - у 60% випадків. При реактивації процесу вірусна інфекція поширюється по чутливих і вегетативних нервових закінченнях. Близько 20% інфікованих вірусом простого герпесу страждають на форму, для якої характерні часті рецидиви.

Більшість людей набувають вірусу в 3-4-річному віці.
На даний час родина Herpesviridae нараховує більше 100 представників, з яких для людини найбільшу патогенність представляють віруси простого герпесу 1 і 2 типу (ВПГ 1 і ВПГ 2), цитомегаловіруси.

ВПГ 1 клінічно проявляється ураженням слизової ротової порожнини (стоматит, фарингіт), шкіри голови (герпетичні висипання), губ (хейліт) - екстрагенітальний герпес. Запалення головного мозку, мозкових оболонок, вестибулярні розлади - також результат агресії ВПГ 1.

ВПГ 2 має переважно аногенітальну локалізацію (генітальний герпес). У чоловіків уражається передміхурова залоза (простатит), слизова уретри (уретрит), виникають висипання на голівці статевого члена (баланопостит). На слизовій можуть виникати везикули (пухирці) з ерозіями (ранками), які болять і спричиняють сильне печіння. Все це часто супроводжується дисфункціями тазового відділу вегетативної нервової системи (затримка сечовипускання, імпотенція, запори).

ВПГ живе у гангліях крижового нервового сплетення, таким чином, ховається від імунного захисту організму. У крові вірус стає легкою поживою імунокомпетентних клітин.

У жінок ВПГ 2 спричиняє запалення слизової уретри, шийки матки (ендоцервіцити), матки (ендометрити), маткових труб (сальпінгіти).

Ураження генітальним герпесом проходить при безпосередньому статевому контакті із хворим партнером. Хворий на генітальний герпес заразний під час загострення хвороби. Частіше вірусом генітального герпесу своїх партнерів заражають безсимптомні носії. Такі носії часто нічого не знають про своє захворювання й відповідно не приймають ніяких заходів, щоб не заразити свого партнера. Зараження може відбутися як при генітальних, так і при орально-генітальних контактах. Клінічні прояви звичайно виникають через 2 - 14 днів після інфікування, можливий безсимптомний перебіг.

Причиною зараження не можуть бути предмети особистої гігієни, басейни, сидіння унітазів, лазні, посуд.

Групу ризику генітального герпесу становлять люди, що ведуть статеве життя з великою кількістю партнерів і бісексуали, особи з ослабленим імунітетом.
Ризик внутрішньоутробного зараження плода при первинній герпесвірусній інфекції - до 50%.

При первинному інфікуванні або реінфікуванні при вагітності 90% дітей народжуються хворими. Високий ризик передчасних пологів, викиднів і внутрішньоутробної патології.

Фактори активації вірусного процесу:
- карієс, ожиріння, шкідливі звички, переохолодження, ультрафіолетові й рентгенівські промені, травми шкіри й нервового ганглія (вузла), імуносупресія (ВІЛ, стреси, хронічна перевтома), загострення хронічних захворювань (особливо хребта й щитовидної залози), погана екологія, гострі вірусні захворювання (грип), сауна, гіповітаміноз, сон (недосипання), пірсинг.
Слід пам'ятати, що рецидиви герпесвірусної інфекції бувають безсимптомними або без чітко вираженої симптоматики.

Типово хвороба у своєму розвитку проходить 4 стадії:
1. Людина почуває, що занедужує – шкіра в ділянці майбутнього висипання починає чесатися, з'являються біль, пощипування, поколювання, свербіж. Шкіра починає червоніти. Застосовуючи препарати ацикловіру на цій стадії, подальший розвиток захворювання можна попередити.
2. На цій стадії з'являються маленькі болючі пухирці, які поступово збільшуються. Пухирці напружені й заповнені прозорою рідиною, яка потім стає мутною.
3. На третій стадії пухирці розриваються, з них витікає безбарвна рідина, що містить мільярди вірусних частинок. На місці пухирців утворюються виразки.
4. Над виразкою формується кірка, виразка гоїться, не залишаючи рубця.
Всі стадії звичайно проходять за 10 днів. Якщо цього не трапиться, потрібно проводити диференціальну діагностику з іншими захворюваннями (сифіліс, пухлини, алергії та ін.).

Захворювання на генітальний герпес при тривалому, часто рецидивуючому перебігу спричиняє тяжкі фізичні страждання й впливає на психоемоційний стан людини, призводить до психосексуальних порушень.

Діагностика герпесу:
1. ІФА (імуноферментний аналіз) - найбільш достовірний метод, що визначає не вірус, а захисні антитіла до нього, які циркулюють у крові. Визначення Ig M можливо вже через 2 тижні з моменту зараження. Ig M визначається протягом 2 місяців після зараження. В інфікованих пацієнтів протягом всього життя визначається Ig G (процес неактивний). У період загострень Ig G значно зростає, а в період ремісій повертається на звичайний рівень. Методом ІФА можна визначити як наявність вірусу, так і кількість (титр) імуноглобулінів у крові. Кількісний ІФА дозволяє приблизно оцінити стан противірусного імунітету. Високі титри антитіл свідчать про те, що у Вас нещодавно був рецидив, а не про необхідність лікування.

2. ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) - визначення вірусної ДНК у клітинах слизової. ПЛР визначає вірус тільки в момент рецидиву.

3. Культуральний метод. У практичній медицині використовується рідко (через високу вартість).

Варто пам'ятати, що на відміну від бактеріальних інфекцій, прийом противірусних препаратів та імуномодуляторів не впливає на результати аналізів. Таким чином, приймаючи ліки, можна безбоязно здавати аналізи на вірусні інфекції.

У більшості випадків діагноз герпесвірусної інфекції ставиться на підставі зовнішніх клінічних проявів (свербіж і рецидивуючий бульбашковий висип, гарячка, збільшення й болісність пахових лімфатичних вузлів, що бачить лікар при огляді, дозволяють встановити діагноз без додаткових лабораторних аналізів). У ряді випадків (до 60%) правильний діагноз ставиться через декілька років, оскільки герпесвірусна інфекція може протікати безсимптомно (відсутні висипання). Хвороба може в таких випадках проявлятися тільки незначним почервонінням голівки статевого члена, болісними тріщинками на крайній плоті або тільки свербежем. Прояв захворювання може також маскуватися клінічними проявами інших захворювань (кандидозу, сифілісу, алергії та ін.).

При генітальному герпесі висипи розташовуються типово на голівці статевого члена, крайньої плоті. Висипи можуть також розташовуватися всередині уретри, на стегнах, на ногах, на сідницях, в ділянці анального отвору, на мошонці, у промежині.

Лікування герпесу.
Існує два варіанти лікування. Перший варіант проводиться в період загострення, тобто коли є явні клінічні ознаки захворювання (противірусні препарати, знеболювальні засоби, місцеве застосування мазей з ацикловіром). Другий варіант лікування проводиться з метою запобігання виникненню рецидивів (повторних загострень захворювання). Призначаються препарати, які покращують роботу імунної системи (імуномодулятори, специфічні й неспецифічні імуноглобуліни).
1. Противірусні хіміопрепарати – ацикловір (герпевір, зовіракс), ганцикловір, валацикловір (вальтрекс), відарабін, фамвір, панавір.
2. Антигерпетичні імуноглобуліни 1 і 2 типів.
3. Неспецифічні імуноглобуліни – лаферон, лаферобіон.
4. Імуномодулятори – протефлазид, ізопринозин, циклоферон, кагоцел, неовір, поліоксидоній, аміксин.
5. Місцеве лікування - мазі з ацикловіром, пенцикловіром; Епіген Інтим, спрей. При лікуванні генітального герпесу мазі застосовуються рідко, оскільки вони малоефективні.

Найбільш перспективне комбіноване застосування медикаментів з різним механізмом дії, зміцнення імунної системи.

У період лікування не рекомендується вживати спиртні напої, гострі страви, жити статевим життям.

На сьогоднішній день видалити вірус герпесу з організму повністю неможливо, але можна перевести вірус у неактивний стан і домогтися ремісії на довгі роки.

Профілактика:
1. Виключення факторів, які сприяють активації вірусу.
2. Підтримка імунної системи в гарному стані (здоровий спосіб життя, збалансоване харчування, відмова від тютюнопаління й зловживання алкоголем, заняття спортом, загартовування, зменшення стресів).
3. Дотримання правил особистої гігієни. Не торкатись ділянок висипів руками. Ретельно мити руки після контакту з ураженою герпесом ділянкою шкіри. Наносити мазі на висипи косметичними паличками. Після туалету необхідно продезинфікувати сидіння унітазу (спиртом) – вірус живе до 4 годин на пластику.
4. При «застуді» на губах користуватися індивідуальним посудом і рушниками. Відмовитися від орального сексу.
5. Використання презервативів для запобігання статевого шляху зараження. Презерватив суттєво знижує ризик зараження, але стовідсоткової гарантії немає (за даними американців, презерватив захищає на 65%). Інфікування може відбутися через ділянки тіла, не захищені презервативом. Презервативи можуть бути неякісними (занадто пористими), рватися.

На сьогоднішній день ведуться розробки антигерпетичної вакцини.
Будьте здорові!

Joomla! Template design and develop by JoomVision.com - http://www.joomvision.com