Russian (CIS)Ukrainian (UA)

| Друк |

ПІЄЛОНЕФРИТ – запалення нирок, яке протікає в гострій або хронічній формі. Захворювання широко розповсюджене, дуже небезпечне для здоров'я, супроводжується болем у поперековій ділянці (з одного або з обох боків), підвищенням температури тіла, ознобом, часто - тяжким загальним станом, виникає часто після переохолодження. Пієлонефрит, який виник вперше, називають гострим. Хронічним називають пієлонефрит, що повторюється неодноразово, тобто періоди загострення змінюються періодами тривалих ремісій (коли людина добре себе почуває, але хвороба непомітно, але неухильно продовжує прогресувати).

Хто хворіє?
На пієлонефрит частіше хворіють жінки й дівчата (до 70% випадків). Часто пієлонефрит розвивається після запалення сечового міхура (циститу) – висхідний пієлонефрит. Чоловіки страждають на пієлонефрит значно рідше завдяки анатомічним особливостям свого організму. У них пієлонефрит частіше є ускладненням інших урологічних хвороб (сечокам’яної хвороби, аденоми, простатиту та ін.) або гнійних захворювань інших органів (абсцеси різних органів). У літньому віці на пієлонефрит частіше хворіють чоловіки. Діти хворіють рідко, але дівчатка - частіше.

Які симптоми характерні для пієлонефриту?
Як і будь-яке захворювання, пієлонефрит має характерні скарги:
• Підвищення температури тіла до 39 – 40 ?С, що супроводжується періодичним ознобом.
• Пієлонефриту часто передує переохолодження або інфекційне захворювання.
• Пієлонефрит часто супроводжують інші захворювання нирок і верхніх сечовивідних шляхів (сечокам’яна хвороба).
• Тяжкий загальний стан, слабість, іноді -  нудота, блювання, бліда шкіра.
• Часте сечовипускання (іноді багаторазово протягом години). У нормі для людини характерно 5 – 7 сечовипускань на день.
• Біль у поперековій ділянці з одного або з обох боків.
• Сеча стає мутною, іноді - з домішками крові.
• Пієлонефрит часто розвивається після циститу, може повторюватися, переходити у хронічну форму.
Найтяжче пієлонефрит протікає як ускладнення сечокам’яної хвороби.

Що спричиняє захворювання?
Пієлонефрит, як правило, виникає після переохолодження, частіше - восени або навесні. Існує ряд факторів, які спричиняють захворювання:
- попередні кількаразові захворювання пієлонефритом;
- неправильно ліковані раніше цистити, пієлонефрити;
- несвоєчасне спорожнювання сечового міхура;
- хвороби нирок і сечового міхура, які порушують відтік сечі з нирок (сечокам’яна хвороба, аденома простати, аномалії органів сечостатевої системи та ін.);
- супутні захворювання, що ослаблюють імунну систему організму, гіповітамінози, інфекційні захворювання, цукровий діабет, перевтома та ін.;
- гостре запальне захворювання (ангіна, абсцеси та ін.);
- при вагітності знижується імунітет, а також збільшена матка з плодом давить на сечоводи, тим самим порушуючи відтік сечі з нирок.

Як виникає захворювання?
При хронічному запаленні нирок інфекційний процес розвивається при наявності вказаних вище факторів і неможливості імунітету (захисних сил організму) справитися з інфекцією. Гострий пієлонефрит може виникати безпосередньо після інфікування й без наявності відповідних факторів.
Які мікроби найчастіше спичиняють пієлонефрит?
Кишкова паличка (Escherichia coli) – бактерії, які в нормі живуть у кишечнику, при потраплянні в сечовий міхур можуть спричинити запалення сечового міхура й, піднімаючись вище по сечоводах, спричинити виникнення пієлонефриту. При неправильному лікуванні цей мікроб набуває патогенних властивостей, стає стійким до ліків і до імунного захисту організму. Крім кишкової палички, у нашій країні поширені такі збудники, як стафілокок, протей, стрептокок, синегнійна паличка та інші, які потрапляють у нирку через кров, з первинного вогнища в якому-небудь іншому органі (ангіна, фурункул та ін.). Певна роль як фактора належить мікоплазмам, уреаплазмам.

Як ставиться діагноз?
Для пієлонефриту характерні дуже специфічні скарги, які дозволяють з великою ймовірністю запідозрити хворобу (біль у поперековій ділянці (з одного або з обох боків), підвищення температури тіла до 40 ?С, озноб, часто - тяжкий загальний стан, який виникає часто після переохолодження або на тлі якого-небудь інфекційного захворювання). Підтверджується пієлонефрит і диференціюється від інших захворювань лабораторними та інструментальними методами.
Найточніше підтверджує діагноз загальний аналіз сечі (підвищуються білок і лейкоцити, визначаються бактерії), загальний аналіз крові (підвищення кількості лейкоцитів, СОЕ, зміщення лейкоцитарної формули вліво).
Для точного визначення мікроорганізму, що спричинив виникнення пієлонефриту, виконують бактеріологічний посів сечі. Це дослідження також дозволяє визначити чутливість мікроорганізму до антибіотиків. Хронічні, неодноразово ліковані пієлонефрити, вимагають обов’язкового проведення цього дослідження, оскільки в більшості випадків такі пієлонефрити спричиняються мікробами, стійкими до основних антибіотиків.
УЗД – надзвичайно важливий метод, що дозволяє визначати стан нирок, супутні захворювання нирок (сечокам’яна хвороба), що вкрай необхідно для вибору правильної тактики лікування.
Цистоскопія, аналізи крові, рентгенологічні дослідження при даній патології виконуються рідко для уточнення різних видів циститів та виявлення супутніх захворювань.

Як лікується пієлонефрит?
Неускладнені форми лікуються антибіотиками і (або) уросептиками (протимікробні ліки, які на відміну від антибіотиків не спричиняють дисбактеріоз, не впливають токсично на печінку, тобто діють не системно на весь організм, а специфічно на сечові органи). Також важливе значення має призначення спазмолітиків (засоби, що покращують відтік сечі з нирок), протизапальних засобів, ліків, що покращують стан імунної системи організму й сечогінних трав.
Найчастіше призначаються антибіотики цефалоспоринового (цефтріаксон) і фторхінолонового (офлоксин, озерлик) ряду. Найпопулярніші уросептики - фурамаг, фурадонін, палін, нітроксолін).
Дози й тривалість курсу лікування необхідно погоджувати з лікарем, оскільки вони індивідуально залежать від багатьох факторів (маса тіла, вік, супутні захворювання, що передують лікуванню, індивідуальні протипоказання та ін.).
Неправильне лікування призводить до ускладнень пієлонефриту або переходу пієлонефриту в хронічну форму із тривалим і стійким перебігом.
Найпопулярніші такі сечогінні трави – спориш, мучниця, хвощ польовий, ведмежі вушка, пів-пала, кукурудзяні рильця. Існують спеціальні збори. На упаковках трав, що продаються в аптеці, зазначено спосіб їх заварювання. Практично всі трави можна заварювати як звичайний чай. Пити відвари трав потрібно у великій кількості (більше 2.5 літри), бажано теплими. Я рекомендую для покращення смаку додавати цукор або мед.
У нашій країні та за кордоном у комплекс лікування пієлонефриту і як ефективний засіб профілактики рекомендується журавлинний морс, що продається у звичайних гастрономах.
У період лікування призначається дієта з виключенням гострих, кислих, копчених, пересолених страв, міцної кави та алкоголю. Рекомендовано вживати велику кількість рідини.
Ні в якому випадку не займайтеся лікування пієлонефриту самостійно, тому що при неправильному лікуванні можуть виникнути смертельні ускладнення.

Яка профілактика пієлонефриту?
Профілактика пієлонефриту полягає в усуненні факторів, які сприяють захворюванню. Рекомендується уникати переохолоджень, вчасно спорожняти сечовий міхур, вчасно лікувати супутні урологічні захворювання, інфекційні захворювання інших органів.

Які ускладнення пієлонефриту?
Абсцес нирки, сепсис, перехід гострого пієлонефриту в хронічну форму (хронічна ниркова недостатність).

Де лікується пієлонефрит?
Майже завжди стаціонарно (неускладнені форми) або в умовах денного стаціонару поліклініки. У поодиноких ускладнених запущених випадках потрібне оперативне лікування.

Як вилікуватися при часто повторюваних загостреннях хронічного пієлонефриту?
Лікування в таких випадках тривале й складне. У першу чергу лікуються супутні урологічні захворювання (сечокам’яна хвороба, гідронефроз) та неурологічні хвороби, які порушують відтік сечі з нирок.
Основна мета лікування хронічного пієлонефриту - перебороти стійкість мікробу до ліків і імунний захист організму. Використовується комплекс заходів. Призначаються кілька антибіотиків з різним механізмом дії, уросептики, сечогінні трави. Проводиться санаторно-курортне лікування (на Україні - Євпаторія, Саки, Куяльник, Трускавець).

На скільки днів видається лікарняний при пієлонефриті?
Звичайно - до 5 – 10 днів стаціонарного лікування, потім проводиться лікування під спостереженням уролога поліклініки. При виникненні ускладнень тривалість лікування може значно збільшитися.
Періодично потрібно протирецидивне лікування (навесні й восени).

Joomla! Template design and develop by JoomVision.com - http://www.joomvision.com