Russian (CIS)Ukrainian (UA)

| Друк |

Трихомоніаз – специфічне захворювання сечостатевих органів, спричинене одноклітинним паразитом Trichomonas vaginalis. Основне місце перебування в чоловічому організмі - передміхурова залоза й сім’яні пухирці, у жіночому - піхва. Захворювання передається переважно статевим шляхом (від хворого або носія), нестатеве зараження можлив в поодиноких випадках (носіння чужої нижньої білизни, користування загальним рушником, мочалкою, відвідування лазні та ін.). Особливий випадок - зараження плода при проходженні через інфіковані родові шляхи.

Трихомоніаз вважають широко розповсюдженим захворюванням. Інкубаційний період - від 2 днів до місяця, частіше - близько тижня.

Trichomonas vaginalis у чоловіків спричиняє трихомонадні уретрити й простатити.

Урогенітальний трихомоніаз рідко зустрічається як моноінфекція. Частіше зустрічаються асоціації з хламідіями, уреаплазмами, мікоплазмами, гарднерелами.

Трихомонади фагоцитують (поглинають) бактерії - гонококи, хламідії, мікоплазми, уреаплазми, гарднерели, різні умовно-патогенні бактерії й віруси. Ці мікроби можуть знаходитись усередині трихомонад у період лікування відповідних мікробних інфекцій, що може стати причиною неефективного лікування цих захворювань (оскільки звичайні антибіотики не вбивають трихомонади, не проникають всередину їх). Це наводить на думку про необхідність обов'язкового призначення протитрихомонадних препаратів у період лікування різних сечостатевих і венеричних захворювань.

Трихомонади - порожнинні паразити, які не викликають вираженого імунітету, тому можливо повторне зараження.

За клінічним перебігом захворювання класифікується:
1. Свіжий трихомоніаз із давністю захворювання до 2 місяців.
2. Хронічний – з давністю більше 2 місяців.
3. Латентний - входять приховані форми трихомонадоносійства (відсутність прояву захворювання при наявності трихомонад).

Клінічні прояви:
Гостра форма.
У сечостатевих органах чоловіка трихомонади здатні спричиняти розвиток запального процесу з характерною для уретриту та простатиту клінічною картиною. Спочатку з'являється характерний свербіж в ділянці голівки статевого члена, різі при сечовипусканні, які потім поширюються на всю уретру, з'являються незначні белесоваті або сірі пінисті виділення з неприємним запахом. З'являються прискорені позиви до сечовипускання. При відсутності лікування скарги через 1 місяць проходять, але після вживання алкоголю, особливо бурхливого статевого життя можуть виникати загострення. Дуже часто і в чоловіків, і в жінок трихомоніаз ніяк не проявляється.

При хронічному трихомонадному процесі клінічні прояви незначні й часто визначаються супутньою мікробною патологією; періоди загострення змінюються періодами ремісій. Загострення процесу відбуваються при вживанні алкоголю, гострої їжі, розвитку різних урологічних захворювань, переохолодженні, порушенні правил статевої гігієни.

Лабораторна діагностика трихомоніазу:
1. Цитологічний метод («мазок») заснований на визначенні трихомонад у нативному препараті при фазовому котрастуруванні й дослідженні забарвлених препаратів метиленовою синню по Граму або Романовскому-Гінза.
2. Культуральний метод (бакпосів) заснований на вирощуванні трихомонад на середовищі Джонсон-Трассела або з використанням сучасних тест-систем.
3. Методи, засновані на імунологічних реакціях (визначення антитрихомонадних антитіл, флюоресценція антитіл та імуноферментний аналіз).
4. Методи генодіагностики. Метод ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція). ПЛР - технологія володіє максимальною чутливістю і специфічністю порівняно з усіма іншими сучасними методами. Відносно невисока вартість методу ПЛР зробила його найбільш популярним у більшості клінік.

Лікування трихомоніазу базується на наступних принципах:
1. Застосування протитрихомонадних препаратів (метронідазол (трикасайд, трихопол, флагіл), секнідазол, тинідазол (фазижин), атрикан, наксоджин, міратин).
2. Застосування імуномодулюючих препаратів (циклоферон, настойка ехінацеї, когоцел, протефлазид).
3. Місцеве лікування (інстиляції розчинів метронідазолу, хлоргексидину, коларголу, бетадину).

Все більшої популярності набувають антибіотики широкого спектра дії - фторхінолони IV покоління (гатифлоксацин - озерлик; моксифлоксацин).
Лікування трихомоніазу повинне супроводжуватися одночасним лікуванням дружини (партнерки). Під час лікування не рекомендую займатися статевим життям (презервативи іноді рвуться). Натільна білизна повинна бути з натуральних тканин, її слід щоденно міняти.

Курс лікування звичайно триває 10 днів. Під час лікування не вживайте алкоголь, гостру їжу.

Препарати, дози й тривалість курсу лікування повинні бути підібрані індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням всіх факторів, супутніх мікробних асоціацій.

Не займайтеся самолікуванням, більшість протитрихомонадних медикаментів мають безліч протипоказань у зв'язку з їхньою токсичною дією (особливо на печінку).

Після закінчення лікування двічі (з інтервалом в 1 місяць) необхідно зробити контрольні аналізи.

Актуальність безпечного для життя трихомоніазу полягає в розвитку різних ускладнень – уретриту, простатиту, особливо чоловічої безплідності.

Прогноз лікування трихомоніазу добрий, особливо при своєчасному лікуванні гострого трихомоніазу.

Профілактика трихомоніазу. Трихомоніаз - захворювання, що передається статевим шляхом, тому слід бути розбірливим у статевих зв'язках (краще мати одного постійного партнера), користуватися засобами захисту.

Протягом 2 годин після випадкового статевого акту для профілактики можна застосовувати спеціальні розчини - мірамістин, хлоргексидин, димексид. Однак всі ці засоби не гарантують стовідсоткової ефективності.

Проходьте профілактичне обстеження у лікаря.
Будьте здорові!

Joomla! Template design and develop by JoomVision.com - http://www.joomvision.com