Russian (CIS)Ukrainian (UA)

| Друк |

Уреаплазмоз – одне з найпоширеніших захворювань, що передаються статевим шляхом.

Збудник Ureoplasma urеaliticum – грамнегативні внутрішньоклітинні дрібні бактерії, які не мають щільної клітинної оболонки. За розмірами близькі до вірусів, але мають власні системи реплікації ДНК, транскрипції й синтезу білка.

Зараження – переважно статевим шляхом. Частіше хворіють чоловіки, що ведуть безладне статеве життя. Можливий і побутовий шлях зараження (забруднена білизна, губки, мочалки).

Інкубаційний період – період від інфікування до клінічних проявів і виявлення збудника лабораторними методами (від 3-5 днів до 1 місяця).

Мікоплазменна інфекція частіше протікає безсимптомно, але можлива її активація під впливом зовнішніх або внутрішніх факторів (при стресових ситуаціях, переохолодженні, вагітності, інтоксикації, авітамінозі, супутніх хронічних захворюваннях).

Уреаплазми можуть cпричинити такі захворювання:
- простатит;
- уретрит;
- цистит;
- пієлонефрит;
- патології вагітності і плода.

Клінічні прояви уреаплазмозу в чоловіків:
- періодичні незначні виділення з уретри, іноді після сечовипускання або дефекації;
- рідко - свербіж, болючість в уретрі;
- періодичні болі в ділянці таза, у промежині, паху, у крижовій ділянці, в ділянці стегна, у яєчках;
- скарги, характерні для простатиту;
- безплідність.

Клінічні прояви у жінок:
- свербіж, печіння й болючість в уретрі;
- біль при статевому житті;
- незначні слизуваті виділення, гіперемія, набряклість складок в ділянці уретри або між клітором і уретрою;
- слизисто-гнійні виділення із шийки матки;
- болісні менструації;
- безплідність;
- позаматкова вагітність, мимовільний аборт, передчасні пологи й післяпологова гарячка.

Методи діагностики уреаплазмозу:
- Культуральний метод. На відміну від хламідій, мікоплазми здатні розмножуватися на штучних живильних середовищах внутрішньоклітинно. Вони містять РНК і ДНК, продукують фермент уреазу, завдяки чому розщеплюють сечовину, вуглекислий газ і аміак, змінюючи рН середовища з 6,0 до 7,5 і забарвлення середовища з жовтого на рожеве.

- ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) – заснована на виявленні специфічної ділянки ДНК мікроорганізму й дозволяє з високою специфічністю визначати 100 і менше мікробних клітин. Переваги методу – висока чутливість і специфічність, відсутність спеціальних вимог до забору матеріалу, простота транспортування й забору, неінвазивність, постановка реакції в напівавтоматичному режимі, швидке одержання результатів, визначення збудника в чоловіків і жінок з безсимптомним перебігом уреаплазмозу.

- ПІФ (пряма імунофлюоресценції). Суть методу - у з'єднанні антитіл, мічених флуорохромом, зі специфічним антигеном і спостереженні продукту розпаду реакції під люмінесцентним мікроскопом.

- ІФА (імуноферментний аналіз)-  метод імуногістохімічного виявлення антигенів. Метод подібний до ПІФ, однак антигени кон’югують не із флуорохромом, а з ферментом, для виявлення якого необхідне проведення гістохімічної реакції.Особливість ІФА й ПІФ полягає в тому, що після лікування результати можуть залишатися позитивними 1-1,5 місяця. Тому контрольні аналізи після лікування повинні виконуватися через 1 - 2 місяці.

- Експрес-методи визначення антигену – засновані на використанні синтетичного субстрату, що в присутності специфічного ферменту уреаплазм зазнає хімічних перетворень. Відзначається низька специфічність і високий відсоток хибнопозитивних результатів.
- шкірно-алергічна проба;
- виявлення морфологічних структур мікроорганізму.

Серологічні методи.
Із практичної точки зору найбільше доцільно діагностувати уреаплазмоз культуральним методом і методом ПЛР (достовірний, недорогий, виконується протягом доби).

Методи лікування уреаплазмозу.
Основу методики лікування становить призначення антибіотиків, до яких чутливі уреаплазми (макроліди, фторхінолони, доксициклін). Для покращення результатів призначається два антибіотики на тлі імуномодуляторів (оскільки при ослабленні імунітету загострюється імунітет), протизапальних препаратів. Лікуванню передує призначення протипротозойних засобів, після закінчення призначаються протигрибкові ліки. Місцево – інстиляції розчинів антисептиків (хлоргексидин, мірамістин, розчини коларголу або протарголу та ін.). Рідше призначаються додатково вітаміни, антигістамінні засоби, гепатопротектори, біогенні стимулятори, ферментні препарати.

Правильно підібрана схема дозволяє досягти 95 % ефективності лікування.

Лікувати уреаплазми складно, оскільки більшість антибіотиків вражають білки клітинної оболонки, якої немає в уреаплазм.

Найбільш ефективні:
- макроліди (кларитроміцин, роваміцин, джозаміцин, макропін, рокситроміцин, азитроміцин);
- фторхінолони (офлоксацин, гатифлоксацин, моксифлоксацин);
- доксициклін.

Дози, кількість прийомів, тривалість застосування визначаються індивідуально для кожного пацієнта, що істотно покращує результати лікування.

У період лікування забороняється статеве життя, уживання спиртних напоїв.
Про всі зміни стану слід негайно повідомляти лікаря. Паралельно потрібно лікуватися обом партнерам або, точніше, всім статевим партнерам.
Профілактика. - Застосування бар'єрних методів контрацепції (презервативи), обмеження кількості партнерів (особливо із груп ризику). Проходження профілактичних оглядів.

Жоден із методів не дає 100% гарантії, тому що презервативи рвуться, “злітають”.

Контрольна діагностика проводиться через 1 – 1,5 місяця за допомогою одного з перерахованих вище методів.

Своєчасне й повноцінне лікування збереже Ваше здоров'я та репродуктивні функції.

Joomla! Template design and develop by JoomVision.com - http://www.joomvision.com