Russian (CIS)Ukrainian (UA)

| Друк |

УРЕТРИТ – запалення уретри (сечовипускального каналу) – одне з найпоширеніших урологічних захворювань у чоловіків. Близько 70% чоловіків зіштовхуються з уретритом хоча б раз у житті.

Уретрити бувають специфічними, оскільки спричиняються специфічними збудниками (гонокок, трихомонада). Збудниками неспецифічних уретритів є умовно-патогенні бактерії (кишкова паличка, стафілокок, стрептокок), гриби (кандида), віруси (герпесвірус, цитомегаловірус, папіломовірус).Бувають також безшлюбні уретрити, які можуть виникнути після травми, опіку, алергійні й застійні (конгестивні), обмінні й т.д.

Зараження відбувається при статевому контакті із хворим або носієм. Варто знати, що ознаки уретриту з'являються не відразу після захворювання, а через деякий час (інкубаційний, схований період).

Уретрит буває гострий і хронічний.
Гострий уретрит зустрічається рідше, розвивається дуже швидко після інфікування (2 – 7 доба), проявляється сильними, нетерпимими болями в уретрі, почервонінням і злипанням губок зовнішнього отвору статевого члена, рясними виділеннями із сечовипускального каналу, різями при сечовипусканні, іноді супроводжується підвищенням температури до 40 ?С, утрудненнями при сечовипусканні аж до повної затримки сечі. Діагностика й лікування проводяться лікарем-урологом при невідкладних показаннях, частіше - в урологічному стаціонарі.

Виділення з уретри можуть бути фізіологічним, а уретрит може мати місце й без спостережуваних виділень. Характер протікання захворювання залежить від збудника, стану імунної системи, що супроводжують захворювання, та інших факторів.

Хронічним називають уретрит тривалістю більше 2 місяців. Хронічний уретрит має стадії:
• - ремісії (відсутність клінічних проявів, тобто протікає безсимптомно);
• - загострення (яскраво виражена симптоматика – біль, різі, рясні виділення – як при гострому уретриті);
• - стадія нестійкої ремісії (симптоматика незначна).

Перебіг захворювання – хвилеподібний: періодичні загострення змінюються тривалими ремісіями, під час яких захворювання не проявляє себе.

Діагностика уретриту:
1. Збір скарг пацієнта, характерних для уретриту.
2. Огляд зовнішніх статевих органів – виділення з уретри, почервоніння голівки статевого члена навколо зовнішнього отвору уретри.
3. Підтвердження діагнозу, його стадії й інших, значимих для правильного лікування факторів лабораторними й інструментальними методами:
• трьохпорційний аналіз сечі;
• загальний аналіз крові й цукор крові;
• бактеріоскопія мазка-зскрібка з уретри;
• бактеріологічний посів виділень (визначення збудника захворювання і його чутливості до антибіотиків);
• бактеріоскопія (мазок з уретри);
• ДНК діагностика (ПЦР) збудників уретриту, інфекцій, які передаються статевим шляхом (хламідій, мікоплазм, уреаплазм, трихомоніазу, гонореї, гарднерельозу, патогенних грибів (кандидоз), вірусів та інших мікробів).

Збудниками уретриту є:
- бактерії (кишкова паличка, стафілокок, протей, клебсієла, гонокок);
- найпростіші (трихомонада);
- патогенні гриби (кандида);
- патогенні віруси (герпесвірус, папіломовірус, цитомегаловірус);
- хламідії, мікоплазми, уреаплазми.
Можливі ускладнення уретриту – простатит, цистит, епідидиміт, безплідність і порушення потенції, вкрай рідко розвивається уретральний сепсис, артрит (запалення суглобів).

Лікування уретриту повинне бути комплексним, ретельно індивідуально підібраним і включати представлені нижче принципи:
1. Антибіотикотерапія, відповідно до типу збудника й тропності антибіотика до тканини уретри. Лікування захворювань, що передаються статевим шляхом, і оздоровлення партнерки.
2. Вітамінотерапія й загальнозміцнювальні засоби.
3. Імунотерапія й корекція гормонального статусу (які не тільки виліковують, але й запобігають виникненню подальших загострень).
4. Режим, дієта, гігієна статевого життя.
5. Системно проводиться лікування ускладнень і супутніх захворювань (еректильної дисфункції, безплідності, простатиту).
6. Місцеве лікування - інстиляції розчинів антисептиків в уретру.
Після лікування двічі проводиться контрольне обстеження – через 10 днів і через 1 місяць.

У період лікування виключається алкоголь, гострі й пряні блюда. Не можна жити статевим життям без засобів захисту (краще втриматися).

Фактори, що спричиняють захворювання:
- неправильне лікування гострого уретриту й захворювань, що передаються статевим шляхом;
- часта зміна статевих партнерів, невикористання презерватива;
- зловживання алкоголем, палінням, гострими приправами;
- переохолодження (загальне переохолодження організму – погане опалення приміщення, сидіння на холодних і сирих поверхнях, холодне сидіння машини, робота на холоді, риболовля, моржування, басейн, сауни, промочені на холоді ноги, екстремальні види спорту та ін.);
- перенесений гострий простатит або не лікований хронічний простатит;
- хронічні запальні захворювання та захворювання, які знижують імунітет організму (бронхіт, тонзиліт, гастрит, холецистит, панкреатит), не лікований вчасно карієс, остеохондроз, серцево-судинні захворювання);
- перевтоми, стреси, нерегулярне, неправильне харчування й інші фактори, що не сприяють здоровому способу життя.

Прогноз – добрий при своєчасному лікуванні.

Профілактика – використання засобів захисту (презерватив), лікування партнерки.
Виникненню захворювання легше запобігти, чим вилікувати його.

Joomla! Template design and develop by JoomVision.com - http://www.joomvision.com